«Україна відверто наривається, або Їм вже втрачати нічого»: чому Київ вирішив йти до кінця з «Газпромом»

Москва, 9 березня.

Глава уряду України Володимир Гройсман доручив Міністерству юстиції країни спільно з керівництвом "Нафтогазу" не тільки скоординувати дії для можливого арешту активів "Газпрому" по всьому світу при невиконанні постанови Стокгольмського арбітражу, але ще і раптово "пристебнути" до оскарженого "Газпромом" в апеляційній інстанції рішенням Стокгольмського арбітражу власну, українську чолобитну про "зловживанні монопольним становищем на ринку". На підставі останньої тут же почали опис і арешт майна, що належить російському газовому концерну безпосередньо на території України.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram і групи ВКонтакте і Facebook .

Про це розповідає російський експерт Дмитро Лекух. За його словами, тут необхідно дещо нагадати, передають РІА Новини.

"У січні 2016 року антимонопольний комітет Незалежної визнав російський" Газпром "- за фактом свого існування як" природної монополії "- винним в зловживанні монопольним становищем на своєму ринку (ні, ну а чого, справедливо: інших-то і справді немає). І тому повелів платити собі близько трьох мільярдів доларів щорічно. Українські суди, природно, підтвердили "законність" вердикту. На сьогоднішній день Україна, відповідно, вважає, що "Газпром", згідно з цими рішеннями і "вердиктів", повинен їй більше 171 мільярдів гривень. чт про за поточним курсом - близько 386 мільярдів російських рублів ", - підкреслив аналітик.

чт  про за поточним курсом - близько 386 мільярдів російських рублів , - підкреслив аналітик

І все це виглядало б навіть кумедно, якби Україна рішенням Гройсмана не «пристебнули" ці папірці до вирішення Стокгольмського арбітражу і, визнавши сама для себе їх "консолідованим позовом до росіян", не почала рейдерське захоплення належить "Газпрому" майна. На сьогодні під арешт потрапило майно компаній "Газпром збут Україна" і "Міжнародний консорціум з управління і розвитку газотранспортної системи України". Заарештовано також цінні папери інституту "ПівденНДІГіпрогаз" і "Газтранзиту". І хоча вищезгадані активи оцінюються на суми не просто незначні, а й часом відверто смішні - тут важливий прецедент.

"По-російськи кажучи, українська сторона відверто наривається. Навіть якщо не враховувати апеляцію" Газпрому "і його позов до Стокгольмського арбітражу (на час розгляду всі виконавчі провадження у позовів навколо контракту до остаточного вердикту як мінімум припиняються), то абсолютний максимум, на який може розраховувати українська сторона, - це ті самі підсумки арбітражних розглядів між "Нафтогазом" і "Газпромом" (одне стосувалося контракту на поставку газу, а друге - контракту з його транзиту від 2009 року), що завершилися 28 лютого 2018 року, згідно з яким суд зобов'язав "Газпром" сплатити $ 2,56 міліарда українській стороні. Це становить для "Газпрому" цифру безумовно неприємну, але настільки з точки зору гігантського газпромівського бізнесу незначну, що її можна навіть і не обговорювати ", - вважає експерт.

Питається: навіщо це українській стороні взагалі потрібно? А Україні просто нема чого втрачати. Ми вже про це писали: рішення по будівництву "Північного потоку - 2" прийнято. Того ж 7 березня австрійська OMV, один з європейських партнерів "Газпрому" за проектом "Північний потік - 2", сповістила, що не тільки збереже обсяг фінансування проекту в 2018 році на рівні минулого року, але і при необхідності готова надати додаткове фінансування. Паралельно про те ж заявив і німецький Wintershall. І ще менше сумнівів в тому, що вже досить скоро буде закінчено і будівництво обох ниток "Турецького потоку", на прокладку якого у американських лімітрофів в Східній Європі взагалі немає ніяких шансів вплинути. А головним свідченням того, що український маршрут визнаний Європою "безнадійним і безперспективним", є нинішній стан транзитної труби.

А головним свідченням того, що український маршрут визнаний Європою безнадійним і безперспективним, є нинішній стан транзитної труби

Не так давно один з найавторитетніших в світі аудиторів в цій області, компанія Mott MacDonald, провівши обстеження газотранспортну систему Незалежної (на замовлення самих же українських властей), прийшла до висновку, що обсяг тільки термінових необхідних витрат на її капітальний ремонт складає близько 4,8 мільярда доларів США. Всього ж, за різними експертними оцінками, поточні вкладення в підтримку "життєздатності труби" оцінюються в розкиді від шести до дев'яти мільярдів доларів. І це аж ніяк не політичні і навіть не економічні, а суто технологічні оцінки ризиків. Знос української ГТС - вже й справді відверто критичний. І мова тут не тільки про стан труб, а й про необхідність капітальної реконструкції газокомпресорних станцій зі зношеною архаїчної радянської механікою, для якої вже банально навіть не виробляється запчастин.

"У Mott MacDonald окремо відзначили наскрізну корозію на окремих ділянках в" місцях пошкодження антикорозійного захисту ". Тобто на" окремих ділянках "українська труба тупо проржавіла наскрізь. Для порівняння: будівництво Nord Stream 2, якщо грубо, обійдеться" Газпрому "і його європейським партнерам о восьмій з копійками мільярдів доларів. тобто практично в ту ж суму, що для підтримки транзиту необхідно починати терміново вкладати в українську ГТС. При цьому балтійська труба буде знаходитися в їх прямий власності, а транзит по ній буде з Значно дешевше, ніж українським маршрутом. "Північний потік - 2" окупиться протягом дев'яти років: термін для таких проектів в буквальному сенсі цього слова нікчемний ", - запевнив Лекух.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram і групи ВКонтакте і Facebook .

Але і це ще не все: як будь-який Лімітроф, Україна критично залежна не лише від політичних, а й від економічних рішень свого заокеанського суверена. А безпеку і надійність поставок трубопровідного газу, особливо в умовах розгортання системного протистояння європейської економіки з американської, для Європи критична.

"Таким чином, українську трубу вже очевидно засудили, в неї вже навіть інвестувати пізно: з цим згодні і продавці, і покупці. Власне кажучи, і вся ця історія з рішенням Стокгольмського арбітражу - це не про Україну. Це суперечка на тему, хто саме , Європа або Росія повинна брати на себе неминучі політичні і фінансові витрати за процес остаточного перетворення колишньої труби в гарбуз. і питання тут виключно в тому, наскільки добре це розуміють в самому утратив і політичний, і економічний суверенітет Києві. Пох ж на те, що дуже добре розуміють. Просто, як уже було сказано, втрачати їм нічого ", - резюмував Дмитро Лекух.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Екс-міністр енергетики ошелешив страшними цифрами - 105 млрд доларів Україна заплатила за газ, дві з чотирьох ГТС перетворюються в металом

Питається: навіщо це українській стороні взагалі потрібно?
Новости
Слова жизни
Фотогалерея