Чому якість газу у сусідів різний
Якої якості нам поставляють газ, як, де і за скільки можна перевірити якість газу.
Розгалужена мережа трубопроводів забезпечує природним газом понад 11 млн домогосподарств і 184 тис. Підприємств і установ, державних і приватних. після значного подорожчання блакитного палива все частіше споживачі запитують, яке ж якість газу, адже багато на око відзначають його коливання і розповідають місцеві легенди про те, як в газ щось домішують. Спробуємо дослідити, яка якість газу в різних куточках країни, і перевірити, чи дійсно та як розбавляють трубопровідний газ. І нарешті з'ясуємо, що слід знати про якість газу, як і де його можна перевірити і скільки це коштує.
Як газ потрапляє в "трубу"
Велика і до сих пір ще потужна вітчизняна газотранспортна система ( ГТС ), Якою керує державний оператор ПАТ "Укртрансгаз", приймає газ в магістральні газопроводи з декількох джерел. Найчастіше це російський газ для транзиту, а також український газ, що видобувається майже трьома десятками компаній різних форм власності. До цього ще треба додати так званий реверсний газ, що купується Україною в Європі, і газ, піднятий з 11 підземних сховищ.
Найбільше в Європі Більче-Волицьке-Угерське підземне сховище газу
Тобто в єдиній ГТС постійно формується газовий коктейль, який отримують і європейці, і українці. Саме тому, запевняють в "Укртрансгазі", українці отримують газ такої ж якості, як і європейці. До того ж якість газу на вході і виході з нашої ГТС ретельно перевіряють як "Газпром експорт", так і європейські покупці. Згідно з контрактами, відхилення від обумовлених фізико-хімічних параметрів може дорого обійтися українському оператору.
Отже, газовий коктейль європейської якості транспортується по магістральних газопроводів високого тиску (не менше 75 атмосфер) до газорозподільних станцій, де тиск газу зменшують, додають одорант (той "запах газу", який дозволяє швидше знайти витік) і передають в розподільні мережі. Розподіл газу здійснюють облгази і міськгази, які на своїх газорегуляторних пунктах (ГРП) знижують тиск природного газу до рівня, прийнятного для звичайних будинкових котлів і кухонних плит.
Величезний "бабах"
Чи можливо на цьому шляху зміна якості газу? Газовики як в "Укртрансгазі", так і газорозподільних компаніях запевняють, що свідоме втручання в систему газопроводів для додавання будь-яких домішок, по-перше, небезпечно, по-друге, технічно складно і не залишиться без уваги. Про це говорять не тільки в двох десятках облгазів, контрольованих "Регіональної газовою компанією" (бенефіціаром якої є Дмитро Фірташ). Про це говорять і в інших облгазах, зокрема в ПАТ "Одесагаз", "Херсонгаз" і "Кременчукгаз".
Найчастіше споживачі говорять про підозри в тому, що в газ домішують чи то повітря, чи то азот, то чи ще щось. На це фахівці в один голос стверджують, що в Україні такі факти не зафіксовані. В системі газопостачання трудяться майже 100 тис. Працівників. Хтось щось знав би і обмовився б. Але ми про це так нічого і не почули.
До того ж мова йде про небезпечні речі. "Впливати на склад газу в герметичній системі газових мереж і додавати в нього якісь речовини - це в'язниця для посадових осіб. Адже будь-яке втручання в роботу системи може призвести до аварії і мати вибухонебезпечні наслідки", - пояснює головний інженер УМГ "Львівтрансгаз" Андрій Мицик.
Головний інженер УМГ «Львівтрансгаз» Андрій Мицик
Так, зайве повітря в газопроводі - це загроза вибуху на кожному з його ділянок. А азот, як і будь-яка речовина, має свою вартість як товар - вона майже вп'ятеро перевищує номінальну вартість природного газу. Тому домішувати азот невигідно з економічної точки зору.
Є ще і технічний аспект: для того щоб закачати в газотранспортну мережу, наприклад, азот, потрібні потужні азотні компресори. В "Укртрансгазі" стверджують, що таке обладнання не використовується, і не закуповувалося.
"Облгази теж не можуть домішувати азот. У них немає ні компресорних станцій, ні цехів, ні промислових майданчиків, де були б хоч якісь технічні можливості додавання домішок до природного газу", - розповів в ході однієї з прес-конференцій начальник управління газовимірювань і метрології "Укртрансгазу" Микола Болховітін.
Чому калорійність газу відрізняється
Для людей, що користуються газом в побуті, головний показник його якості - це теплота згоряння, або калорійність. Чим вище калорійність, тим менший обсяг газу треба витратити, щоб, наприклад, закип'ятити воду або обігріти житло. Згідно з чинним держстандарту (ГОСТ 5542-87 "Гази горючі природні для промислового і комунально-побутового призначення", розроблений ще за радянських часів), мінімальна калорійність газу повинна становити 7600 ккал / куб. м.
Відповідно ж до кодексами газотранспортної і газорозподільних систем України, що набрали чинності в жовтні 2015 року, найнижчий показник калорійності може становити 7800 ккал / куб. м.
Що насправді? За даними "Укртрансгазу", в магістралях високого тиску змішується газ з різною теплотворною: газ, видобутий в Україні, - 7800-9600 ккал / куб. м, російський газ для транзиту - 8000-8380, газ, імпортований з європейських країн, - 8190-8400 ккал / куб. м.
Навіть деяким працівникам газової галузі було дуже цікаво, якими виявляться проби на теплотворення газу в відібраних для аналізу пробах в 16 населених пунктах країни. Відбирали для порівняння основних показників якості і порівнювали результати лабораторних досліджень представники "Укртрансгазу" і газопостачальних компаній протягом останніх двох місяців.
Відбір проб газу на АГРС с. Нежухів Стрийського р-ну Львівської області
У кожному разі відбувалося це в присутності журналістів, громадськості та представників влади. Проби газу для лабораторних досліджень відбирали на різних об'єктах його транспортування і в різних населених пунктах, зокрема в оселях громадян, які цікавилися якістю газу.
Відбір проб газу в оселі споживача в м Стрий Львівської області
Експертизу проводили в сертифікованих лабораторіях "Укрметртестстандарту", "Укртрансгазу" і газорозподільних компаній. Правда, песимісти і тут не промовчали: мовляв, газовикам, особливо з газорозподільних і постачають компаній, дешевше купити лабораторії (або їх працівників), ніж дотримуватися стандартів і доводити громадянам відповідність поставляється ними газу сучасним вимогам якості.
Згідно з результатами лабораторних досліджень, у всіх пробах середня теплота згоряння газу вище держстандарту і коливається в діапазоні від 7900 до 8500 ккал / куб. м. Така різниця пояснюється саме тим, що до споживачів надходить газ з різних джерел видобутку - вітчизняних або іноземних. Дані по регіонах наведені в табл. 1.
Середня нижня теплота згоряння газу по Україні, за даними "Укртрансгазу", складає 8200-8250 ккал / куб. м. Оператор вказує на зростання показника калорійності палива - за останні п'ять років майже на 3%.
"Ще п'ять років тому середня калорійність становила 8050 ккал / куб. М. Цей факт обумовлений тим, що в процесі експлуатації родовища природного газу легкі, менш калорійні фракції відбираються першими, а залишається все більше важких фракцій вуглеводнів. Тому теплота згоряння газу буде постійно збільшуватися ", - сказав Микола Болховітін.
Як пов'язані обсяг і теплотворність згоряння
При існуючій в Україні системі обліку і оплати за газ споживачі, використовуючи однакову кількість кубометрів, отримують різну теплоту згоряння. Ця різниця часто досягає більше 10%, що вже стоїть чимало. Наприклад, на Івано-Франківщині калорійність газу в різних селах коливається від 7800 до 8600 ккал / куб. м в залежності від джерела походження газу. Поки платимо за спожиті кубометри, отримуємо різну кількість тепла, адже якість газу ніяк не враховується.
Щоб перейти на оплату природного газу в залежності від його енергетичної цінності, необхідно, щоб споживач знав, яка енергетична цінність такого газу. А для цього потрібна інформація про те, звідки до нього надходить газ, які у нього характеристики.
Уже в березні в кожній платіжці для споживача будуть вказувати кількість спожитого газу в трьох енергетичних одиницях, щоб кожен знав, скільки в використаних ним кубометрах газу калорій, джоулів і кіловат-годин. Обсяг спожитої енергії будуть визначати за формулою, в якій, крім обсягу використаного газу, буде враховуватися також його калорійність і навіть динаміка її змін (див. Рис. 1, 2 і табл. 2).
"Згідно з постановою НКРЕКУ №84 від 26 січня 2017 р ми навесні повинні будемо публікувати для споживачів номери маршрутів, за якими в їх житло надходить газ (таких маршрутів буде кілька сотень. - Авт.), Його фізико-хімічні показники.
Також в кожній квитанції для споживача будемо розраховувати кількість спожитого палива в трьох енергетичних одиницях. Це дозволить споживачеві порівнювати ефективність і вартість різних видів енергії - газу, електроенергії, теплоенергії.
Крім того, по кожному такому маршруту для розрахункового періоду буде розраховуватися середньозважене значення теплоти згорання природного газу, що буде зазначено на нашому сайті ", - анонсував нововведення глава правління" Івано-Франківськгазу "Віталій Шульга.
Квитанція за газ буде виглядати, як на рис. 3 і 4 (див. На сайті ZN.UA). Спочатку це будуть робити для того, щоб громадяни вивчили, як теплота згоряння обсягу газу перераховується в кіловат-години, гігакалорії і мегаджоуля. Згодом газопостачальні компанії мають намір враховувати обсяг спожитого газу в енергетичних одиницях - в кіловат-годинах. Поки це можлива перспектива, але з часом вона може стати реальністю.
Де можна перевірити якість газу і скільки це коштує
Інформацію про фізико-хімічні характеристики газу по областям публікує як "Укртрансгаз", так і облгази на своїх сайтах щомісяця. Надалі ці дані обіцяють щотижня оновлювати. Але кожен із споживачів також має право перевірити якість газу. "Споживач має право ініціювати проведення аналізу запропонованої лабораторією", - повідомляє сайт 104.ua.
Як це зробити? Для аналізу якості треба письмово звернутися в облгаз (газопостачальну компанію). До перевірки громадяни можуть залучити сертифіковані хімлабораторії. Якщо показники не відповідають нормам, облгаз компенсує всі витрати громадянина, пов'язані з визначенням якості газу. Якщо ж показники в нормі, то споживач сам платить за проведення лабораторного аналізу якості газу.
Ось тільки вартість лабораторних досліджень якості блакитного палива в місцевих лабораторіях, які позиціонують себе як незалежні, коштує від 2 тис. Грн (Львівщина, Івано-Франківщина) до 10 тис. Грн ( "Укрметртестстандарт", Київщина). Тому залишаються питання, на які важко дати однозначну відповідь: чи дійсно споживач отримує достовірні фізико-хімічні показники газу і чи доцільно ініціювати недешеву перевірку? Хіба що дуже "перевіреної" лабораторією, якщо знаєте таку.
"За тиждень відбираємо проби для аналізів у чотирьох-п'яти клієнтів, зазвичай у видобувних компаній. І я не пригадаю випадків, щоб газ не відповідав нормі. Рік тому ми реагували на скаргу споживача, але якість газу, як виявилося, відповідало нормативам", - розповідає інженер державної лабораторії "Івано-Франківськстандартметрологія" Михайло Голей.
Чому ж іноді газ горить не блакитним, а червоним? Фахівці підкреслюють, що причиною поганого горіння газу можуть бути й інші фактори, крім якості газу. Наприклад, червоне полум'я свідчить не про неякісне газі, а про те, що він не повністю згоряє через нестачу кисню.
"Тому необхідно забезпечити доступ повітря - проблема може бути у відсутності технічного обслуговування газового обладнання. Від згоряння природного газу залежить і від тиску. Воно може бути різним через те, що споживачі підключені до газорозподільної станції не безпосередньо, а через розгалужену систему газопроводів. Чим більше споживачів і чим більше нерівномірне споживання, тим більше це буде позначатися на тиску ", - пояснює головний інженер ПАТ" Львівгаз "Богдан Гук.
З того часу, як газ значно подорожчав, споживачі все частіше придивляються до кольору полум'я на конфорці. Як показали описані дослідження, якість газу хоча і відповідає нормам, але відрізняється навіть в межах однієї області. Але таке допустиме відміну якості газу в різних містах і селах уже відчутно б'є по бюджету споживачів. Тому що українці ще досі, незважаючи на європейську практику, платять не за якість газу, а за його обсяг.
Що насправді?Як це зробити?
Тому залишаються питання, на які важко дати однозначну відповідь: чи дійсно споживач отримує достовірні фізико-хімічні показники газу і чи доцільно ініціювати недешеву перевірку?
Чому ж іноді газ горить не блакитним, а червоним?