Банківські операції - СТОЙКО О.Я.



2. Види комерційних банків.

3. Порядок реєстрації комерційного банку ліцензування його діяльності.

4. Організаційна структура комерційного банку.

5. Доходи, витрати і прибуток банку.

6. Стратегія комерційного банку та складові успіху його діяльності. 1. Сутність і основні принципи діяльності комерційного банку

Комерційні банки, як правило, розглядаються в двох аспектах - широкому і вузькому:

· В широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, який функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи;

· У вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є отримання максимального прибутку.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що комерційний банк - це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

До базових банківських операцій належать 16 операцій, які й визначають банк як фінансову установу (ст. 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (див. Рис. 1):

· Пасивні операції;

· Активні операції;

· Послуги.

За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошові кошти складають переважну частину ресурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій в його діяльності. Пасивні операції включають: залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань. Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку.

Активні операції - це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення в цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів (придбання приміщень, обладнання тощо). Результати активних операцій відображаються в активі балансу банку. Активні операції тісно пов'язані з пасивними операціями. Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов'язкових і вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви. Крім того, кредитні операції банків призводять до появи додаткових коштів в пасивах. Все це вимагає від банку управління активами та пасивами в їх взаємозв'язку як єдиним комплексом банківської діяльності.

Крім операцій, пов'язаних з формуванням банківських пасивів і активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які отримали назву банківських послуг. До банківських послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та інші. Суттєвою ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність з надання послуг банк здійснює, як правило, в процесі проведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки отримають не у вигляді відсотків, а в формі комісійних виплат. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично безризиковим видом діяльності.

За способом відображення в балансі операції комерційних банків поділяються на:

· Активні (вкладення коштів);

· Пасивні (залучення ресурсів);

· Позабалансові (не відображають руху грошових коштів, а тому до пори до часу, тобто поки не з'являться в доходах або витратах банку, в балансі не значаться).

Комерційні банки є суб'єктами підприємницької діяльності і функціонують відповідно до таких принципів:

1. Комерційний розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право на отримання державних субсидій, безпосередньою метою діяльності є отримання прибутку при розумному ризику. Основним джерелом доходу є банківський відсоток. Першоосновою процента є додатковий продукт, створений у виробництві, а на поверхні явищ прибуток банків виступає переважно як різниця між сумою відсотків, отриманих за надані банком кредити і виплачених по внесках клієнтів.

2. Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення банківських продуктів в рамках діючих обмежень, тобто самостійно встановлюють процентні ставки по депозитах і кредитах, розміри тарифів на розрахунково-касове обслуговування і т.д.

3. Самоврядування: банки самостійно визначають стратегію і тактику свого розвитку, своєї діяльності без втручання держави.

4. Комерційні банки відносяться до категорії підприємств - фінансових посередників і працюють за принципом "Дешевше купити - подорожче продати". Виходячи з цього банк з повним правом можна назвати спекулятивним підприємством. Звичайно, спекуляція з боку банку має свої межі. Хто має право торгувати, але для цього спекуляція повинна носити "цивілізований" характер. Для приборкання її аморальних якостей вона повинна спиратися на законодавство, не суперечити йому, для здійснення комерції кожен банк повинен мати рівні інформаційні можливості про кон'юнктуру ринку. В таких умовах спекуляція втрачає свій кримінальний відтінок і стає нормою підприємництва. Від того наскільки успішно "спекулює" банк, залежить його прибутковість і ефективність діяльності.

5. Всі гроші, всі ресурси банку повинні максимально працювати. З позиції комерції не повинно бути ресурсів, даремно лежать. Реальність однак така, що якась частина коштів знаходиться в резервах, обертається повільно або не обертається зовсім. З позиції бізнесу це не природно, тому завжди корисно знати, що прибуток тим вище, чим вище частка кредитів по відношенню до банківських резервів.
6. Банківська комерція повинна діяти за принципом - все для клієнта. Це означає, що банк несе повну відповідальність за клієнта, забезпечує його прибуток. На перший погляд здається, що даний принцип не узгоджується з принципом дохідності самого банку. Разом з тим ніякого протиріччя між цими принципами не існує. На практиці все повинно бути на взаємовигідній основі: перш за все прибуток клієнта, а потім прибуток банку. Вірно і те, що прибуток клієнта - це не єдина мета, а основа для отримання прибутку банку. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізує і свій власний інтерес.

Книга: Банківські операції - СТОЙКО О.Я.

ЗМІСТ


на попередню

Слова жизни
Фотогалерея