Євген Миколайович Резніков

Психологія етнічного спілкування

Етнічні проблеми в даний час досить часто набувають політичний, економічний і соціальний характер, у зв'язку з чим потрібні нові підходи до їх вирішення.

Етнопсихологічні особливості проявляються в різних видах професійної діяльності, різних сферах життя, в мистецтві (літературі, музиці, живопису, архітектурі, скульптурі, кіно, театрі та ін.) І особливо яскраво в процесі спілкування. Багато науки займаються етнічними проблемами, в тому числі етнічна психологія, яка пропонує свої шляхи оптимізації міжетнічних відносин, вирішення етнічних та міжетнічних конфліктів.

При вивченні етнічного спілкування ми спиралися на методологію, запропоновану Б. Ф. Ломова і Г. М. Андрєєвої (Ломов, 1984, 1999; Андрєєва, 1996, 2004).

Дана монографії включає п'ять розділів, в яких розглядаються боку (функції, аспекти) етнічного спілкування - перцептивна, комунікативна, інтерактивна, міжособистісні відносини, а також регулятивний аспект.

Були враховані результати численних робіт по етнічної психології, здійснених в Росії і за кордоном, виступи науковців на з'їздах і конференціях з проблем етнічного спілкування, спогади осіб, які побували в різних країнах, а також результати власних досліджень автора.

Головне завдання цієї роботи - системний виклад проблем етнічного спілкування, опрацювання кожної функції (боку, аспекти) спілкування, аналіз категоріально-понятійного апарату.

Автор висловлює подяку за конструктивні зауваження і побажання своїм колегам по лабораторії «Соціальна і економічна психологія», завідувачу лабораторії, директору Інституту психології РАН А. Л. Журавльову, завідуючої лабораторією «Історія психології», заступнику директора Інституту психології РАН В. А. Кольцовой і рецензентам.

Г. М. Андрєєва в спілкуванні виділяє комунікативну, інтерактивну і перцептивну сторони, а також міжособистісні відносини (Андрєєва, 2001). Б. Ф. Ломов, використовуючи комунікативний підхід, підкреслює інформаційно-комунікативну, регулятивно-комунікативну та афективно-комунікативну функції. Він виділяє ще три функції: організація спільної діяльності, пізнання людьми один одного, а також формування і розвиток міжособистісних відносин (Ломов, 1999). Порівнюючи ці теоретичні підходи, можна відзначити, що, по-перше, поняття «сторона», що використовується Г. М. Андрєєвої, по суті, в семантичному сенсі, є функцією спілкування; по-друге, Б. Ф. Ломов включає в свій підхід не тільки названі Г. М. Андрєєвої боку спілкування, а й додатково виділяє емоційний і регулятивний аспекти.

При аналізі спілкування, пов'язаного з встановленням контактів між етнофорамі, емоційна складова цього складного багатогранного феномена іманентно входить в міжособистісні стосунки і становить їх ядро. В цьому плані емоційна складова розглядається нами в роботі як компонент міжособистісних відносин.

Виділення функцій в процесі етнічного та міжетнічного спілкування обумовлюється потребою його системного аналізу і певною мірою є досить умовним. У феноменологічному плані реальний процес спілкування єдиний і часто унікальний. Насправді в ньому всі функції (аспекти, сторони) взаємно переплетені. «Наприклад, акт спілкування, який виступає для одного як передача інформації, для іншого може виступати у функції емоційної розрядки» (Ломов, 1976, с. 87). В цілому все це створює труднощі для аналізу етнічного спілкування.

На складність виділення сторін в спілкуванні також вказує Г. М. Андрєєва. «Звичайно, в реальній дійсності кожна зі сторін не існує ізольовано від двох інших, і виділення їх можна для аналізу, зокрема для побудови системи експериментальних досліджень» (Андрєєва, 1996, с. 83).

Одна і та ж ситуація спілкування може бути досліджена з точки зору різних функцій і аспектів. В окремих же випадках досить важко віднести її зміст тільки до однієї якої-небудь сторони. Наприклад, міміка, жести і рухи тіла досліджуються в руслі перцептивної сторони спілкування, але в той же час названі явища розглядаються і при комунікації етнофоров (як невербальні засоби спілкування). Разом з тим реальні труднощі свідчать про необхідність використання системного пізнання, опису і пояснення цілісних інтегральних утворень дійсності (в нашому випадку спілкування як цілісності) (Барабанщиків, Носуленко, 2004).

Таким чином, можна сказати, що етнічне спілкування являє собою одну з форм прояву активності представників етнічної спільності, яка полягає у встановленні і розвитку взаємин між етнофорамі і в їх взаємодії. Спілкування може бути внутрішньоетнічних і міжетнічним. Найбільш яскраво етнопсихологічні особливості спілкування проявляються в міжособистісних контактах представників різних етносів.

Етнічне спілкування є міждисциплінарною проблемою (Журавльов, 2002). Для її вирішення використовується системний підхід (Кольцова, 1990).

Процес спілкування всеосяжний і як психологічна категорія зіставляється з діяльністю. Б. Ф. Ломов, полемізуючи з А. Н. Леонтьєвим, з цього приводу пише, що головне завдання А. А. Леонтьєва - показати, що спілкування є діяльність, або з'ясувати, чи може спілкування виступати в ролі самостійного молярної одиниці. «Суперечка, що зводиться до аналізу окремих випадків, коли спілкування виступає, а коли не виступає в ролі якості діяльності, має приватне спеціальне значення» (Ломов, 1996, с. 151). За нашим поданням, діяльнісний підхід застосуємо до комунікативної та міжособистісної сторонам етнічного спілкування, особливо до інтерактивного взаємодії (спільної діяльності і конфліктного взаємодії).

Феномен спілкування Б. Ф. Ломов розглядав з системних позицій (Ломов, 1976, 1984, 1996, 1999). Етнічне спілкування є приватним випадків прояву «спілкування», в зв'язку з чим висновки і узагальнення, що стосуються феномена «спілкування», можна перенести і на «етнічне спілкування».

Аналізуючи дослідження з крос-культурної психології, Ф. Д. Віджвер і К. Льюінг відзначають, що, незважаючи на велику кількість досліджень у цій науковому напрямку, методологічних робіт явно недостатньо. При порівнянні першого і другого видання «Довідника по крос-культурної психології» (1980 і 1997 рр.) Їх вражає велику кількість публікацій за результатами польових досліджень і вельми мала кількість узагальнюючих теоретико-методологічних робіт (Handbook of cross-cultural psychology, 1980, 1997. ). Крім того, вони вказують на труднощі, які перешкоджають узагальнюючим методологічним дослідженням (De Vijver, Leung, 2000).

При роботі над даною монографією використовувалися різні методи: аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, анкетування і інтерв'ювання, спостереження, в тому числі і включене.

Деякі поняття і терміни, які можуть бути складними для розуміння, пояснюються в глосарії.

Глава 1

Перцептивная сторона етнічного спілкування

1.1. Загальна характеристика перцептивного аспекту спілкування

За кордоном міжетнічне сприйняття найчастіше розглядається в аспекті сприйняття расових і етнічних авто- і гетеростереотіпов. Одна з перших робіт з цієї проблеми була здійснена Д. Кацом і К. Брели. Вони запропонували методику вимірювання етнічних стереотипів, яка до теперішнього часу успішно використовується психологами (Katz, Braly, 1933, 1935). Потім послідували численні дослідження з цієї проблеми (Решетов, 1981; Уайтсайд, 1997; Ізард, 1999; Вілсон, Макклафін, 1999; Frijda, 1970; Izard, 1971; Cook, 1971; Friesen, 1972; Ekman, 1973, 1993; Argyle, 1973; Ekman, Friesen, 1985; Handbook of cross-cultural psychology, 1997).

У Росії сприйняття людини людиною і його розуміння в моноетнічній середовищі глибоко і докладно вивчено А. А. Бодалева і його учнями (Бодалев; 1982, 1995, 1996).

Перцептивная сторона міжетнічного спілкування досліджувалася В. А. Барабанщикова і Т. Н. Малкова (Барабанщиків, Малкова, 1981; Барабанщиків, 2000), А. П. Оконешніково (Оконешніково, 1989, 1996, 1999), В. А. Лабунської (Лабунська , 1985, 1999), Л. В. Ключникова (Ключникова, 2001) і ін.

Етнопсихологічні особливості різних народів можуть бути виражені як у формі автостереотипів (сприйняття етнофоров представниками свого етносу), так і в формі гетеростереотіпов (сприйняття етнофоров представниками інших етносів). Етнічний стереотип (найчастіше маються на увазі гетеростереотип) - це сформовані судження, думки і уявлення, які мають звичайні люди про різні народи. В його основі лежать певні типові психологічні особливості характеру, поведінки, зовнішності тощо. Як правило, в стереотипі знання про психологічні характеристики народів виступає в узагальненій і спрощеній формі (Кцоєв, 1985а, 1985б). В окремих випадках опис представників інших етносів дають люди, які не мають особистого досвіду спілкування з ними. Деякі дослідники називають гетеростереотипи національними характеристиками (або груповими судженнями) (Peabody, 1985).

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?