1. ефективність інвестицій
2. план інвестування
3. Проста норма прибутку
4. Термін окупності
5. Час повернення суми інвестицій
6. Струм = (Сума капіталовкладень) / (Сума повернення капіталу)
7. Чистий дисконтована вартість
8. ЧДС = D1 / (1 + i) + D2 / (1 + i) 2 + ... + Dt / (1 + i) t- K0
9. Індекс прибутковості (IР)
10. IР = [D1 / (1 + i) + D2 / (1 + i) 2 + ... + Dt / (1 + i) t] / K0
11. Внутрішня норма рентабельності проекту (ВНРП)
12. [D1 / (1 + i) + D2 / (1 + i) 2 + ... + Dt / (1 + i) t = 0

І нвестиц завжди були і будуть фінансовими операціями пов'язаними з певною часткою ризику.

У довгострокових інвестиціях і короткострокових інвестиціях є певні відмінності, які необхідно враховувати в момент прийняття управлінських рішень.

Довгострокові рішення пов'язані з оцінкою доцільності інвестиції, необхідних організаціям для створення та оновлення наявної матеріально-технічної бази, заміни зношених основних засобів, нарощування обсягів діяльності та освоєння нових видів продукції (послуг).

ефективність інвестицій

Інвестиції (капіталовкладення)

Застосовують також такі визначення інвестицій:

• витрати на придбання власності або інших активів в цілях отримання прибутку; придбаний актив. Тобто витрати, вироблені в очікуванні майбутнього доходу;
• грошові кошти, цінні папери, інше майно, в тому числі майнові права, інші права, що мають грошову оцінку, що вкладаються в об'єкти підприємницької та (або) іншої діяльності з метою отримання прибутку і (або) досягнення корисного ефекту.

план інвестування

Розробка плану інвестування діючої організації являє собою складний багатоетапний процес:

1. На першому етапі складається список можливих варіантів інвестиційних проектів з різними витратами і передбачуваними результатами.
2. Другий етап полягає в зборі та систематизації необхідної інформації для всебічної оцінки кожного варіанту капітальних вкладень.
3. На третьому етапі відбираються найбільш ефективні проекти по встановленим критеріям відбору.

Рішення про вибір варіанта виробничих інвестицій - найбільш відповідальна в бізнесі. Інвестиції перетворюються в безповоротні витрати, а при хибності проекту - в великі збитки, тому розрахунок витрат і результатів реалізації інвестиційних проектів, оцінка їх порівняльної ефективності настійно необхідні.

Найважливіше завдання управлінського обліку полягає в тому, щоб визначити, чи є передбачуване капіталовкладення вигідним для організації, а також який із варіантів можливих інвестицій для даного випадку найбільш оптимальний. Для відповіді на ці питання необхідно визначити і зіставити економічні витрати і результати капітальних вкладень. Попередня оцінка витрат і результатів інвестиції проводиться на основі кошторису капітальних вкладень. За її даними визначається загальна сума витрат на проект з розбивкою по роках його здійснення і кварталах всередині року.

При плануванні та обліку виробничих інвестицій витрати групують по технологічній структурі витрат, обумовленою кошторисною документацією. На практиці найчастіше використовується наступна структура витрат на капітальні вкладення:

• будівельні роботи;
• монтаж обладнання;
• придбання обладнання, що вимагає монтажу;
• придбання обладнання, що не потребує монтажу, а також інструменту та інвентарю;
• інші капітальні витрати;
• витрати, що не збільшують вартості основних засобів.

Для прийняття оптимального рішення необхідний вибір, тобто наявність кількох альтернативних або незалежних проектів капітальних вкладень. Основу оцінок складають визначення і співвідношення витрат і результатів від здійснення інвестиційних проектів. Загальним критерієм ефективності інвестиційного проекту є рівень прибутку, отриманої на вкладений капітал. Під прибутковістю (прибутковістю) розуміється не просто приріст капіталу, а такий його темп зростання, який повністю компенсує загальну зміну купівельної спроможності грошей протягом аналізованого періоду, забезпечує мінімальний рівень прибутковості і покриває ризик інвестора по реалізації проекту.

Для оцінки ефективності капітальних вкладень використовують ряд показників, що розраховуються статичними і динамічними методами.

До статичних методів оцінки ефективності інвестицій можна віднести розрахунок норми прибутку і терміну окупності.

Проста норма прибутку

Проста норма прибутку (рентабельність, прибутковість інвестицій) показує, яка частина інвестиційних витрат відшкодовується у вигляді прибутку протягом одного інтервалу планування. Даний показник може бути визначений або як відношення середнього доходу організації до балансової вартості її активів, або як відношення чистого прибутку в нормальний рік роботи організації до повної суми капітальних вкладень. При порівнянні розрахованої величини норми прибутку з мінімальним або середнім рівнем прибутковості інвесторові стає ясно, чи доцільний подальший аналіз інвестиційного проекту.

Одна з проблем практичного використання показника рентабельності полягає в тому, що інвестору досить складно знайти нормальний рік роботи організації, так як в період реалізації проекту, крім відмінностей в обсязі виробництва, змінюються багато чинників, що впливають на розмір чистого прибутку (наприклад, величина наданих інвестиційних податкових кредитів). Зазвичай рентабельність рекомендується розраховувати для третього-п'ятого року експлуатації об'єкта. Однак такий підхід не гарантує, що обраний період дійсно є нормальним роком роботи організації, тому визначають рентабельність інвестицій за ряд суміжних років і оцінюють отримані показники в динаміці.

Термін окупності

Більш широке поширення, ніж розрахунок показника норми прибутку на інвестиції, отримав метод розрахунку терміну окупності. Термін окупності інвестицій - розрахунковий період відшкодування початкових вкладень за рахунок прибутку від проектної діяльності. Чим він коротший, тим краще інвестиційний проект.

Час повернення суми інвестицій

При оцінці ефективності довгострокових капітальних вкладень за часом амортизації або терміну окупності розраховується час повернення суми інвестицій за рахунок зниження експлуатаційних витрат, що забезпечується реалізацією проекту. Для новостворених виробництв час окупності є число років, яке буде потрібно для того, щоб відновити (повернути) витрачені на інвестиції кошти за рахунок додатково отриманого доходу або прибутку:

Струм = (Сума капіталовкладень) / (Сума повернення капіталу)

Величина цього прибутку, що іменується в зарубіжній літературі сумою повернення капіталу, або чистими вільними коштами, отриманими в результаті інвестицій, визначається як прибуток від додаткових капітальних вкладень після сплати податків плюс амортизаційні відрахування на нововведені основні засоби.

Організація сама визначає прийнятний для себе термін окупності капіталовкладень, і якщо розрахунковий період окупності укладається в цей час, проект може бути прийнятий. При наявності альтернативи в межах нормативного терміну окупності перевага віддається варіанту з меншим часом повернення витрачених коштів. Недолік даного методу полягає в тому, що він не передбачає обліку доходів від інвестицій за роками використання об'єктів.

Чистий дисконтована вартість

Динамічні методи оцінки ефективності базуються на принципах дисконтування, які дають можливість позбутися від основного недоліку статичних методів - неможливість обліку цінності майбутніх грошових надходжень по відношенню до поточного періоду. Один з методів дисконтування, застосовуваний в розрахунках економічної ефективності інвестицій, отримав назву методу чистої дисконтованої (поточної) вартості (ЧДС або ГТС).

Чистий дисконтована вартість - це різниця між приведеною до поточного моменту сумою надходжень від реалізації проекту і сумою інвестиційних та інших дисконтованих витрат, що виникають в ході реалізації проекту:

ЧДС = D1 / (1 + i) + D2 / (1 + i) 2 + ... + Dt / (1 + i) t- K0

де D t - грошові надходження в рік t; i - ставка відсотка на капітал, мінімальна ставка його рентабельності; К0 - сума початкових інвестицій в нульовому періоді; n - термін життя проекту.

Величина доходу Dt визначається як різниця між виручкою (надходженням грошових коштів) від експлуатації об'єкта інвестицій і витратами, пов'язаними з його експлуатацією. Таким чином, вимір ЧДС грунтується на різниці між відтоком коштів на інвестиції та припливом грошових коштів в результаті їх здійснення. Якщо величина ЧДС позитивна, інвестиційний проект можна прийняти, якщо вона негативна, проект відкидається. Якщо порівнюються два або кілька взаємовиключних проектів, перевага віддається варіанту з більш високою сумою ЧДС.

Даний метод не дозволяє порівнювати між собою різні проекти, якщо капіталомісткість їх сильно відрізняється, навіть при однакових ЧДС. У таких випадках використовують наступний показник.

Індекс прибутковості (IР)

Індекс прибутковості (IР) - це відносна прибутковість проекту, або дисконтована вартість грошових надходжень від проекту, в розрахунку на одиницю вкладень. Він визначається за формулою

IР = [D1 / (1 + i) + D2 / (1 + i) 2 + ... + Dt / (1 + i) t] / K0

Якщо індекс прибутковості більше 1, то проект привабливий. Цей метод можна приймати в ранжируванні проектів з різними витратами.

Величина ставки відсотка, що впливає на обидва коефіцієнта, залежить від темпу інфляції, мінімальної реальної норми прибутку (найменший гарантований рівень прибутковості на ринку капіталів, тобто нижня межа вартості капіталу, або альтернативна вартість) і ступеня інвестиційного ризику. Як наближене значення ставки відсотка можна використовувати існуючі усереднені процентні ставки по довгострокових банківських кредитах.

Внутрішня норма рентабельності проекту (ВНРП)

Метод розрахунку ефективності інвестицій на основі розрахунку величини внутрішньої норми рентабельності (внутрішньої процентної ставки) виходить з того, що інвестору повинна бути заздалегідь відома ставка відсотка на капітал, що інвестується; ця ставка зрівнює дисконтовану величину грошових потоків від реалізації інвестиційного проекту і загальних витрат по його здійсненню.

Внутрішня норма рентабельності проекту (ВНРП) - така величина ставки відсотка, при якій чиста приведена вартість проекту буде дорівнює нулю, тобто приведена вартість очікуваних приток грошових коштів дорівнює приведеній вартості відтоків:

[D1 / (1 + i) + D2 / (1 + i) 2 + ... + Dt / (1 + i) t = 0

В результаті розрахунків потрібно визначити таке значення i, при якому теперішня вартість грошових потоків була б дорівнює початковим витратам капіталу. Наприклад, якщо внутрішня норма рентабельності за проектом дорівнює 12%, це означає, що при здійсненні інвестицій за рахунок кредиту при 12% -ною ставкою позичкового капіталу організація не отримає ні прибутку, ні збитку, тобто проект забезпечує нульовий прибуток.

Якщо ВНРП перевищує необхідну норму прибутковості в даній галузі, то проект має сенс прийняти. Значення ВНРП можна трактувати як нижній гарантований рівень прибутковості інвестиційного проекту. ВНРП визначає максимальну ставку плати за залучені джерела фінансування проекту, при якій останній залишається беззбитковим.

Критерії ГТС, ВНРП, індекс прибутковості (ІП) служать в інвестиційному аналізі для розрахунку показників ефективності проекту на основі визначення чистого дисконтованого потоку грошових коштів, тому їх результати взаємопов'язані. Для кожного проекту можна очікувати виконання наступних співвідношень: якщо чиста поточна вартість більше нуля, то індекс прибутковості і внутрішня норма рентабельності проекту перевищують необхідну норму прибутковості, якщо менше нуля, то обидва показники не відповідають нормі прибутковості і проект непривабливий.

Цей метод має ряд переваг - об'єктивністю, незалежністю від абсолютного розміру інвестицій, оцінкою відносної прибутковості проекту, інформативністю. Крім того, він легко може бути пристосований для порівняння проектів з різними рівнями ризику: проекти з високим рівнем ризику повинні мати велику внутрішню норму прибутковості. Недоліки цього методу полягають в складності розрахунків і можливої ​​суб'єктивності вибору нормативної прибутковості, великій залежності від точності оцінки майбутніх грошових потоків.

Гoрeлік O.

Bizkiev.com