1. ДИНАМІКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
2. ХАРАКТЕРИСТИКИ І НАУКИ венчурної індустрії
3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПЕРЕХОДУ До зрілого венчурного ринку

Невисокий рівень комерціалізації наукових розробок - одне з ключових обмежень інноваційного розвитку Росії, йдеться в щорічному Національній доповіді про інновації в Росії-2017 . Вирощування нових успішних команд технологічних підприємців і формування стійкого фінансування цієї діяльності, в тому числі через венчурні інструменти, є необхідною умовою розвитку інновацій в країні.

Національна доповідь про інновації щорічно дає оцінку поточного стану російської інноваційної екосистеми, а також визначає основні напрями коригування федеральної інноваційної політики. Темою третього доповіді, представленого РВК спільно з Міністерством економічного розвитку Росії і Експертною радою при Уряді РФ, стало «Залучення інвестицій в інноваційний сектор економіки РФ через інструменти венчурного ринку».

В основу документа лягли результати широкого експертного обговорення стану національної венчурної індустрії, а також результати комплексного соціологічного дослідження, в якому взяли участь понад 200 респондентів, які працюють в інноваційній сфері: інвестори, технологічні підприємці, представники федеральних органів влади. Доповідь стане аналітичною базою для розробки Стратегії розвитку венчурного ринку і ринку прямих інвестицій РФ, проект якої повинен бути представлений РВК до кінця 2018 року.

ДИНАМІКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

Висновки про розвиток інновацій в Росії автори доповіді роблять на основі дешборда - «панелі управління» (англ., Dashboard). У дешборде проаналізовано динаміку 108 показників, що характеризують зміни в інноваційному розвитку Росії в порівнянні з країнами-бенчмарками.

За останні роки Росії вдалося значно поліпшити свої позиції в провідних міжнародних рейтингах інноваційної активності. Так, позиції країни істотно зміцнилися в рейтингу глобальної конкурентоспроможності Global Competitiveness Index: Росія піднялася з 63 у 2010 році до 38 місця в 2017 р, зростання показника за рік склав +5 позицій. За минулі вісім років Росія додала 19 позицій в рейтингу розвитку інновацій Global Innovation Index, де за підсумками 2017 року посiла 45 місце. А в рейтингу Doing Business Росія тільки за минулий рік піднялася на 16 позицій - до 35 місця.

Детальний аналіз дешборда дозволяє відстежити зміну положення Росії за трьома групами індикаторів інноваційної діяльності за підсумками 2017 року:

1. індикатори умов для розвитку інновацій (людський капітал, інфраструктура, зрілість галузей, інститути та цінності): просування Росії до країн-лідерів по 22 показникам з 62;
   
2. ресурсне забезпечення інновацій (фінансове і матеріальне забезпечення, попит і пропозиція технологій, кооперація науки і бізнесу, інноваційна активність, роль держави): просування Росії до країн-лідерів по 7 показниками з 15;
3. результативність інновацій (наукові публікації, патентні заявки, технології, інвестиції, випуск інноваційної продукції): збереження статус-кво Росії в порівнянні з іншими країнами.

Обговорення динаміки показників дешборда з експертним співтовариством дозволило зробити кілька висновків, які пояснюють особливості національного інноваційного розвитку. По-перше, досвід створення та впровадження ринкових інновацій в Росії обмежується 20-25 роками. У країнах-лідерах накопичення інституційних практик інноваційної діяльності та створення ефективної інноваційної екосистеми зайняло значно триваліший час. Учасники в цілому з оптимізмом дивляться на перспективи інноваційної діяльності та наголошують на необхідності збереження системної роботи з розвитку інновацій, вирощування нових команд.

По-друге, державна політика стимулювання інновацій в Росії довгий час зберігалася в форматі багатополярної діяльності. Масштабні програми підтримки інновацій в промисловості, створення інноваційних кластерів та екосистеми, підтримка прикладних досліджень у вузівській і академічної системах проводилися багато в чому незалежно: різними відомствами, через різні державні програми. У зв'язку з цим інструменти державної інноваційної політики поки не склалися в повноцінний і збалансований портфель (Policy Mix).

По-третє, експерти відзначають дефіцит системних заходів щодо стимулювання комерціалізації інновацій. Незважаючи на позитивні зрушення в структурі ресурсів, підсумкові показники комерціалізації - такі як частка експорту технологій і частка венчурних інвестицій в ВВП, середній чек венчурної угоди - ростуть украй скромними темпами. Згідно з висновками доповіді, саме цей блок інноваційної екосистеми сьогодні вимагає максимального зосередження зусиль з боку держави.

ХАРАКТЕРИСТИКИ І НАУКИ венчурної індустрії

В рамках просування комерціалізації однієї з ключових завдань інноваційної політики стає розвиток в Росії зрілого венчурного ринку. Всебічний аналіз поточного стану російської венчурної індустрії, а також визначення системи заходів для її переходу в перспективі 5-7 років до стадії зрілості стали центральною частиною доповіді.

За оцінками експертів, інструменти російського венчурного ринку поки не зайняли значної частини в портфелях приватних інвесторів. Після рецесії 2014 роки ринок стабілізувався на низьких позначках: обсяг венчурних угод в середньому коливався на рівні 120 млн доларів, середній розмір угоди склав 0,8 млн доларів (огляд ринку прямих і венчурних інвестицій за 2017 рік, Раві). Обсяг венчурного ринку в Росії як і раніше не можна порівняти з показниками країн-лідерів: він становить близько 0,01% від ВВП (дані Entrepreneurship at Glance 2016, OECD за 2015 рік, РАВИ за 2016 рік), що приблизно відповідає рівню таких країн, як Словаччина та Іспанія, і в три рази поступається розвиненим західноєвропейським країнам - Німеччині та Франції.

Згідно з висновками доповіді, одним з ключових перешкод для розвитку національного венчурного ринку, на думку інвесторів, є обмежене число проектів, привабливих для інвестування. Респонденти відзначають, що потік проектів за останні роки в цілому стабілізувався, але вказують на зниження їх якості. Серйозною проблемою індустрії є дефіцит у підприємців і їх команд бізнес-компетенцій, який не дозволяє реалізувати комерційний потенціал отриманих наукових результатів. У зв'язку з цим інвестори вказують на важливість реалізації програм з технологічного підприємництва для вирощування в Росії професійних стартап-команд.

Бар'єром для розвитку технологічного підприємництва також виступає відносна нечисленність групи населення, готової до прийняття на себе підприємницьких ризиків в технологічній сфері. Дослідження показують, що в частині формування стартапів в основному активна молодь у віці до 35 років. У зв'язку з проявом в найближче десятиліття наслідків демографічних процесів 1990-х років - скороченням більш ніж на 35% чисельності молоді у віці 25-34 років - прогнозується суттєве зниження чисельності потенційних підприємців. Для збереження інноваційного потенціалу країни необхідні додаткові дієві заходи зі стимулювання техпредпрінімательства серед всіх груп населення.

Стримуючим фактором для розвитку венчурного ринку залишаються обмежені можливості для виходів з інвестицій. Про відсутність виходів як про «гостру проблему» ринку говорить 37% респондентів. В умовах обмеженої ліквідності венчурних активів лише дуже невелика кількість інвесторів залишається на російському ринку. Серед ключових перешкод для виходів в Росії учасники, як правило, називають три. З одного боку - це відсутність необхідних інструментів підтримки зростання стартапів і їх догляд за кордон після проходження ранніх стадій, де такі інструменти доступні. З іншого боку - це низька активність стратегічних інвесторів, на яких за кордоном доводиться дуже істотна частка виходів з венчурних інвестицій. Нарешті, згадується інституційна проблема - відсутність напрацьованої вітчизняної практики правозастосування та певних особливостей нормативного регулювання різних аспектів венчурного бізнесу.

Учасники ринку також констатують особливості державних інститутів розвитку, які можуть обмежувати зростання венчурної індустрії. До них відносять традиційне неприйняття державою ризику, надмірне регулювання і надлишкову звітність. Ці фактори дестимулюють розвиток бізнесу: відповідальність за витрачання державних коштів занадто висока, що знижує зацікавленість гравців в їх залученні. Респонденти також відзначають, що різні інститути розвитку в останні роки почали конкурувати за інвестування в стартапи. Це може привести до зниження якості інвестицій, підвищення їх ризиковості. Крім того, учасники ринку виділяють низький рівень галузевої спеціалізації фондів з державною участю, внаслідок чого у них не завжди вистачає експертних ресурсів, щоб адекватно оцінити потенціал пропонованого проекту. Ключовий запит до держави з боку венчурного співтовариства - системна підтримка різних форм приватних інвестиційних ініціатив, стимулювання підприємництва та формування сприятливих умов для ведення бізнесу.

Спільнота учасників венчурного ринку сформувало позитивні очікування щодо перспектив розвитку цього ринку в найближчі роки. Вони очікують збільшення числа російських стартапів і професіоналізацію відповідного співтовариства. Цю тенденцію підтримало 52% інвесторів і 38% підприємців. Разом з тим, і інвестори, і стартапи прогнозують складнощі із залученням іноземного капіталу: погіршення ситуації в цьому напрямку очікують більше третини респондентів. Зростання обсягу венчурних інвестицій, на думку учасників ринку, буде в цілому можна порівняти з темпами з зростанням економіки. При цьому гравці очікують зростання прибутковості венчурних інвестицій, який буде найбільш помітний в таких галузях, як фармацевтика, біотехнології, медичні послуги, програмне забезпечення, охорону здоров'я. Очікується збільшення обсягу інвестицій з державних джерел, проте учасники ринку відзначають, що принципово важливий приплив державних грошей на більш пізніх стадіях венчурного інвестування.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПЕРЕХОДУ До зрілого венчурного ринку

Відповідно до виявлених «вузькими місцями» і бар'єрами в доповіді запропоновані конкретні заходи, які дозволять подолати обмеження розвитку венчурного ринку в середньостроковій перспективі, збільшити пропозиції капіталу, розширити портфель якісних проектів і в цілому поліпшити інвестиційний клімат. Зокрема:

• З метою збільшення пропозиції капіталу і підвищення ролі великих корпорацій як учасників венчурного ринку пропонується забезпечити мотивацію керівництва державних корпорацій та компаній з державною участю до інноваційної діяльності ( «ефективний контракт»), впровадити в інвестиційну практику компаній з державною участю інструменти M & A часткою високотехнологічних компаній.
• Для забезпечення «довгих» грошей рекомендується запровадити нові інструменти фінансування організацій сфери науки і технологій, розраховані на довгострокову перспективу ( «довгі» гранти на 5-7 років, цільові субсидії і ін.), А також зняти обмеження по можливості залучення в галузь коштів пенсійних фондів, страхових компаній і банків (в тому числі за рахунок входження в капітал венчурних фондів).
• Для розвитку механізмів виходів і зменшення стадійних диспропорцій пропонується сформувати інфраструктуру підтримки технологічних стартапів на стадіях pre-IPO і фондів венчурного кредитування, в тому числі із залученням до цієї діяльності державних банків.
• Для забезпечення балансу державного і приватного капіталу рекомендується передбачити податкові пільги для акселераторів і бізнес-ангелів, а також пільги та преференції для бізнесу за умови ініціативного фінансування науково-технологічних проектів. Також пропонується підвищити привабливість венчурних інвестицій для населення за рахунок встановлення чітких норм про відповідальність і гарантії керуючих за результати інвестицій.
• Для розширення пропозиції проектів необхідно широкомасштабне навчання випускників вузів і початківців бізнесменів технологічного підприємництва, створення акселераторів в партнерстві з учасниками венчурної галузі, розробка диференційованих акселеративному програм для проектів різних типів, розвиток предакселераціонних заходів.
• Для стимулювання попиту на капітал пропонується допуск підприємств до інтелектуальної власності, створеної за бюджетний рахунок у військовій сфері і не становить державну таємницю, поза рамками держоборонзамовлення. Крім того, пропонується сформувати систему винагород авторів за створення «службових винаходів», а також розвивати міжгалузевий трансфер технологій.
• З метою розвитку трансферу технологій рекомендується спрощення візового режиму для іноземних інвесторів і кваліфікованих фахівців, залучення в Росію провідних міжнародних інжинірингових компаній, розвиток в країні інституту техноброкерства і формування інфраструктури для ефективного трансферу технологій та комерціалізації прикладних досліджень (прообраз - інститути Товариства Фраунхофера, Німеччина).

• Для вдосконалення інноваційного середовища рекомендується розвивати нормативну базу венчурного ринку, в тому числі опрацьовувати нові механізми фінансування за прикладом інших правових систем (наприклад, закріплення понять «конвертований позику», «класи акцій» і ін.), Створювати реальні і якісні темплейти для венчурних угод , закріпити правовий статус нових інвестиційних інструментів (наприклад, краудфандінгових платформ).
  У доповіді також пропонується створення «регуляторних пісочниць» для апробування нормативно-правового регулювання нових ринків, запуск спеціалізованих третейських судів для розгляду корпоративних і венчурних суперечок, внесення змін в податкове законодавство в частині податку на прибуток організацій, що займаються венчурної діяльністю. Для підвищення прозорості ділового середовища рекомендується гармонізація методик оцінки угод і стимулювання учасників ринку до розкриття інформації, в тому числі через систему сертифікації керуючих компаній венчурних фондів, які претендують на кошти НПФ.
• Як інституційних заходів стимулювання попиту рекомендується прийняття нових стандартів і технічних регламентів, які сприяють зростанню попиту на інновації, вдосконалення системи держзакупівель, в т. Ч. Застосування механізму реальних опціонів при взаємодії держави і розробників інноваційних рішень.
  
• Розвитку нових ринків для інновацій, на думку авторів доповіді, будуть сприяти розробка програми підтримки креативних індустрій; стимулювання призначених для користувача інновацій, в тому числі у форматі тестового запуску «живих лабораторій» в окремих містах; Розробка та впровадження механізмів підтримки інновацій в сфері державних послуг (транспорту, охорони здоров'я, освіти та ін.).

При підготовці рекомендацій були використані результати опитування учасників венчурного ринку, федеральних органів виконавчої влади, інститутів розвитку, університетів, експертних організацій в грудні 2017 року, а також пропозиції Ради венчурного ринку і результати експертних обговорень. Повна версія Національної доповіді про інновації 2017 року доступна по посиланню .

Національна доповідь про інновації 2016

Національна доповідь про інновації-2015

АТ «РВК» - державний фонд фондів, інститут розвитку венчурної галузі Російської Федерації. Основні цілі діяльності АТ «РВК»: стимулювання створення в Росії власної індустрії венчурного інвестування і виконання функцій Проектної офісу Національної технологічної ініціативи (НТІ). Статутний капітал АТ «РВК» становить понад 30 млрд руб. 100% капіталу РВК належить Російської Федерації в особі Федерального агентства з управління державним майном Російської Федерації (Росмайно). Загальна кількість фондів, сформованих АТ «РВК», досягло 26, їх сумарний розмір - 35,7 млрд руб. Частка АТ «РВК» - 22,7 млрд руб. Число схвалених до інвестування фондами РВК інноваційних компаній досягло 223. Сукупний обсяг схвалених до інвестування коштів - 18,2 млрд руб.
www.rvc.ru