В Україні анонсована зміна соціальних стандартів: у березні глава уряду Арсеній Яценюк повідомив про готовність підвищити соціальні стандарти в 2016 році на 12% , При цьому перший етап підвищення на 6% готується вже в травні 2016 року. При офіційному темпі інфляції за 2015 рік у 43,3% таке підвищення виглядає, м'яко кажучи, невеликим, проте і його велика частина населення може на собі не відчути.

Сага про двох кілограма сала в рік

В Україні питання мінімального споживчого кошика, з якої розраховують мінімальний прожитковий мінімум, і мінімальної щомісячної зарплати між собою тісно пов'язані. З 01.07.2009 мінімальний прожитковий мінімум в Україні офіційно дорівнює мінімальній заробітній платі, у всякому разі, так подає уряд. Розрахунок прожиткового мінімуму в Україні здійснюється відповідно до підходів, які затверджені Постановою Кабміну № 656 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» від 14.04.2000 р

17 вересня 2015 року Окружний адміністративний суд м.Києва зобов'язав Кабмін здійснити перегляд продовольчого і непродовольчого набору, який закладений в розрахунок прожиткового мінімуму з 2000 року. Ряд міністерств розробили відповідні зміни і передали їх на розгляд до Кабміну. Процедура змін регламентована Постановою Кабміну № 1767 від 24.09.1999 р і передбачає створення експертної комісії, яка визначить ту мінімальну корзину споживання, яка лягає в основу прожиткового мінімуму.

Виконуючи Рішення суду, Кабмін дав завдання міністерствам переглянути набір продуктів, що входять до кошика, останні здійснили цю процедуру і передали дані в Кабмін. За процесом уважно стежать профспілки, які, напевно, і влаштували витік інформації з Кабміну. А подивитися є на що. Нові стандарти передбачають, що українці будуть обходиться 2 кг сала, 8 кг свинини і 9 кг ковбаси на рік. Це дуже мало, але справедливості заради зазначу, що такі стандарти були закладені ще в 2000 році. Однак преса подала це як зменшення.

Але все ж Кабміну пропонують «шахраювати», зокрема пропонують замінити 2 кг масла в рік на 2 кг маргарину. Також Кабміну пропонують залишити мінімально заробляє українцеві 6 трусів, 2 майки, 1 плавки, 10 шкарпеток, а жінкам належить 2 бюстгальтера в рік. Не знаю, що скажуть пані з приводу двох бюстгальтерів в рік, але я з 2 кг сала категорично не згоден що у 2000, що в 2016 році. А якщо говорити серйозно, то дуже схоже на те, що Кабмін щосили загорівся ідеєю притягнути за вуха 12% індексацію соціальних мінімумів до старих стандартів. При старому Постанові (№ 656) це зробити буде неможливо, тому соціальні стандарти почали просто «урізати».

Різні сторони мінімумів

З одного боку, середньостатистичний українець має всі мотиви, щоб вигукнути: «ах, Кабмін нас хоче надути, урізавши норму сала або замінивши масло маргарином». По-своєму він буде прав. Але я нагадаю звідки і з якій ситуації ми виходили. У 2000 році мінімальна з / п в Україні була 90 грн, або 16,57 дол. США, уряд офіційно визнавало, що хв. з / п не відповідає розміру прожиткового мінімуму. Причому різниця між прожитковим мінімумом і хв з / п становила 180 грн, тобто ця різниця в 2 рази перевищувала мінімальний рівень заробітної плати. Зараз малюється та ж картина, але замість того щоб офіційно визнати, що бюджет не тягне реальний мінімальний прожитковий мінімум, ми бачимо спроби урізати споживання.

З іншого боку, проведений з 2000 року аналіз показує, що за 15 років Україна пройшла великий шлях в системі соціальних мінімумів:

1. Мінімальна зарплата виросла з 16,57 дол. США в квітні 2000 року до 152,44 дол. США в січні 2014 року. Далі ми бачимо падіння до 57,42 дол. США в січні 2016. В принципі, це відповідає рівню десь квітня 2005 року, що, з огляду на війну і втрату частини території, - не так вже й погано. Однак проблема не в доларовому еквіваленті, а в тому, що на початок 2016 року в Україні навіть самому економному українцеві було дуже важко прожити на 57 доларів 42 центи, або 1378 грн.

2. Доларовий еквівалент я привів невипадково. Як нам ні радять урядові експерти не озиратися на курс долара до гривні, однак такої шикарної можливості в українців немає. Девальвація - це головний провокатор інфляції сьогодні. Чи не виробляє Україна все, що необхідно середньостатистичному українцеві для споживання. Наш ринок не такий широкий, як ринок Індії або Китаю, щоб ми встановлювали свої закони для транснаціональних корпорацій, і не настільки багатий валютою як Саудівська Аравія, щоб дозволити необмежений імпорт. Зате у нас є великий ризик того, що українські виробники, замість того щоб продавати свій товар на внутрішньому ринку, вивезуть його на експорт, залишивши «голодувати» вітчизняного споживача.

3. Якби Кабмін у квітні 2000 року чітко дотримувався індексації мінімальної зарплати на індекс інфляції, то до січня 2016 року мінімальна зарплата становила б не одна тисяча триста сімдесят вісім грн, а всього 633 грн. Однак якщо ми проіндексуємо мінімальний прожитковий мінімум 2000 року, то в цінах 2016 року його буде складати приблизно 1725 грн. Як справедливо зіставляти соцстандарти: в перерахунку на інфляцію або на долари США? Відповідь на це питання не є однозначним. Думаю, що зіставлення мінімальних соціальних стандартів має все-таки коригуватися на інфляцію. «Мінімальний споживач» набагато ближче до місцевих виробників і залежить від динаміки їх цін. Чим більший дохід у населення, тим більше на його інфляційні відчуття впливає девальвація, оскільки ціни на побутову техніку, автомобілі, імпортні продуті харчування залежні від темпів девальвації.

Поради Кабміну

Пересаджувати громадян на маргарин і не враховувати явну диспропорцію, коли при інфляції в 43,3% мінімуми підвищуються тільки на 12%, - це значить займатися відвертим публічним брехнею. Більш того, мінімальні стандарти споживання можна завжди порівняти зі стандартами харчування в пенітенціарній системі: до 2000 року по калорійності норми споживання в тюрмах були вище, ніж ті мінімальні норми, за якими розраховувався мінімальний рівень споживання. Так що міняти «мінімальну кошик» таким чином, як це пропонують зараз міністерства, немає сенсу. По-перше, така кошик публічна, і її повинні обговорювати не окремі експертні групи, а все експертне співтовариство в широкому форматі. По-друге, публічна заміна продуктів харчування одних на інші - це фактично визнання зменшення соціальних стандартів. У Кабміну зараз два шляхи:

1. Повернутися в 2009 рік і визнати, що наш рівень мінімальної зарплати не відповідає прожитковому мінімуму, який сьогодні дорівнює приблизно 1700-1800 грн, і тому тимчасово, на період особливої ​​ситуації, в якій ми вже жили з 2000 по 2009 рр., Повернутися до моделі, при якій мінімальна зарплата відстає від прожиткового мінімуму.

2. Підвищити мінімальну зарплату з урахуванням старої кошики і темпів інфляції. Цей варіант несе в собі значні ризики. Перш за все, Кабмін повинен відшукати кошти на підвищення мінімального рівня зарплати, і сумою в 1700-1800 грн він в 2016 році не обмежиться. Парадокс в тому, що істотне підвищення мінімальної зарплати, не забезпечене економічним зростанням, викличе помітну інфляцію, і до кінця 2016 року необхідні 1700 грн можуть перетворитися вже у 2000 грн.

У нинішній ситуації я б все ж зупинився на першому варіанті. Це чесна позиція, і хоча вона не додасть популярності Кабміну, але вона буде спрямована на перспективне підвищення стандартів в майбутньому, коли економіка почне зростати більш швидкими темпами. На жаль, цей варіант буде означати, що українці, орієнтовані на мінімальні соцстандарти і бюджетну сферу, залишатимуться бідними. Бідність 30-40% споживачів - це завжди погано для економіки, так що Кабміну на друге півріччя варто пошукати резерви для збільшення виплат бюджетникам і пенсіонерам, у порівнянні із запланованими на початку 2016 року.