|

Фото: Vytautas Kielaitis / Shutterstock.com

Поки європейські політики намагаються переконати населення власних країн у вигодах, які вони отримають від закупівель американського СПГ, Китай вже став світовим лідером зі споживання скрапленого природного газу. Аналітичний портал RuBaltic.Ru розбирається з питанням про те, як працює світовий ринок СПГ і які з його гравців отримають основні вигоди від газової експансії США.

Китаю потрібніше - Європа почекає

За 2017 рік світове виробництво СПГ зросла на 38 млрд кубометрів, майже половина цього приросту припадає на США і Австралію. При цьому число країн, що імпортують СПГ, збільшилась з 14 до 26. Зокрема, новими споживачами цього ресурсу стали країни Старого Світу: Франція, Литва, Нідерланди, Великобританія, Мальта і Польща.

Однак примітно, що європейці не взяли на себе ніяких довгострокових зобов'язань за контрактами: поставки СПГ в Європу були одиничними і відбувалися лише в той момент, коли ціни на спотовому ринку були максимальними.

Проте, зростання продажів дозволило американцям ввести в експлуатацію дві нові лінії на Sabina Pass - єдиному великотоннажному СПГ-заводі в країні. Основний потік його продукції в минулому році йшов в Мексику. Ціна на СПГ тут піднялася майже до рівня азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР), незважаючи на більш дешеву логістику: час у дорозі від Sabina Pass до найближчого мексиканського порту Altamira становить 5 днів, а до АТР газовози йдуть 30 діб.

Однак високі ціни в Мексиці протрималися недовго, тому за підсумками року 40% СПГ пішло з Америки в АТР. Цей регіон по праву є лідером попиту на зріджений газ: тільки Китай в минулому році збільшив свій імпорт відразу на 16 млрд кубометрів.

Виною тому програма Китаю по переходу з вугільних електростанцій на газові. Економіка країни розвивається за планами п'ятирічок, тому зростання попиту на блакитне паливо тут гарантований надовго. Власні родовища газу у Китаю є, але обсяг їх незначний, якщо враховувати масштаби потреб. Що стосується трубопровідного газу, то в Піднебесну він надходить з Центральної Азії. Активно йде і будівництво «Сили Сибіру», але обсяг китайського ринку в рази перевищує можливості цієї інфраструктури.

Трампу допоможе власний Газпром

П'ятирічні плани - прекрасна підмога для всіх країн і компаній, що займаються розширенням виробництва СПГ. Все, що їм потрібно для розвитку, - вибудувати рівноправні відносини з державними підприємствами КНР і підписати довгострокові контракти.

Однак замість цього Дональд Трамп розгорнув масштабну торгову війну з Пекіном. І зрозуміти цей маневр не так просто.

Китай як і раніше володіє позитивним платіжним балансом в торгівлі зі Сполученими Штатами, і тут, здавалося б, масовані закупівлі американського СПГ могли б грунтовно виправити цей дисбаланс. Так чому ж в цій ситуації незадоволений Дональд Трамп?

Схоже, американський президент прекрасно обізнаний, що і Sabina Pass, і все, що будуються в його країні СПГ-заводи вже підписали довгострокові контракти з пунктом «плати або зріджують». Це означає наступне: навіть якщо вироблений в США газ і почне масово поставлятися в Китай, то на торговому балансі це ніяк не відіб'ється.

Китайські гроші будуть йти на рахунки компаній, які підписали контракти, і банків, які кредитували будівництво нових заводів. Єдиний спосіб для США виправити ситуацію - створити державну корпорацію, яка буде займатися газовим бізнесом. Так, саме так: запуск «американського Газпрому» може стати тим інструментом, який допоможе Штатам вирішити їх проблеми. В такому випадку американським політикам варто було б не вибудовувати редути у відносинах з Росією, а їздити переймати корисний досвід.

Панамський канал не пропустить весь СПГ в Азію

Які ще слідства у зростання споживання СПГ в АТР? Перш за все ті, які пов'язані з географією. Sabina Pass, як і всі об'єкти, що будуються СПГ-заводи, знаходиться на атлантичному узбережжі США, тому маршрут в АТР йде через Панамський канал. Чим більше виробництво СПГ в США, чим більший попит на нього в Китаї і в інших країнах АТР, тим більше навантаження на канал. У 2016 році через нього пройшло 20 танкерів-газовозів, в 2017 - вже 110. Зростання у відсотках навіть вважати страшнувато.

Незважаючи на недавнє розширення каналу, в тиждень він може пропускати лише 7 газовозів. Здавалося б, замало. Однак попит на СПГ в азіатсько-тихоокеанському регіоні має значні сезонні коливання. При цьому пік попиту припадає на літні, найспекотніші місяці, а в зимовий час потреба в постачанні газом знижується. В результаті в ті тижні, коли попит і ціни в АТР максимальні, затребуваність Панамського каналу значно перевершує його пропускні можливості. За оцінками Oxford Institute for Energy Studies, граничне навантаження Панамського каналу буде досягнута вже на початку 20-х років.

Якщо вибудовувати політику раціонально, то у США і Китаю є основа для відновлення відносин: обидві країни зацікавлені в будівництві «дублера» Панамського каналу. Але про це поки ніхто навіть не думає.

Погані новини для газотранспортних компаній

Ще один наслідок зростання виробництва і споживання СПГ - різко збільшилася потреба в танкерах-газовозах. Добова ставка на їх фрахт в 2016 році була меншою 20 тисяч доларів, а до кінця 2017 вона зросла до 70 тисяч. З урахуванням терміну проходження газовозів від атлантичного узбережжя США до країн азіатсько-тихоокеанського регіону, це вже стало відбиватися на вартості СПГ: ціна на нього виросла на шість з половиною доларів за тисячу кубометрів.

Не так багато, однак, на ринку АТР американським компаніям, які торгують зрідженим газом, доводиться конкурувати з виробниками з Катару і Австралії, адже на їх маршрутах ніяких каналів немає, а відстань до споживача менше. Це зобов'язує СПГ-компанії з США економити кожен цент.

При цьому слідом за цінами на нафту, які росли протягом усього 2017 року, зросла ціна і на паливний мазут, який використовується для заправки газовозів. Це теж відбивається на цінах на сам СПГ: тут добавка склала три з половиною долара на тисячу кубометрів.

З урахуванням всіх цих даних можна підвести риску: наскільки вигідний бізнес, який американські компанії намагаються зробити на СПГ?

Середній збиток експортерів зрідженого газу зі Штатів в АТР за підсумками 2017 року склав 39 доларів з кожної тисячі кубометрів. Але на інших газових ринках ніші відсутні, а тому постачальники СПГ зі США змушені нести ці втрати.

Чи може американський скраплений газ в обхід цих проблем «хлинути в Європу»? На кривій пропозиції в даному регіоні газ з США є самим неконкурентоспроможним. Всі угоди з європейськими споживачами, в тому числі з Польщею і Литвою, не мають ніякого економ ...

← Попередня новина Наступна новина →

Теги:.