Керівництво «Київського метрополітену» Володимир Федоренко та Тетяна Андрєєва щорічно наживаються на сотні мільйонів гривень.

Рік тому країну здивувала новина - на станції метро Мінська, 4 касира вкрали 1,2 млн. Гривень. Сума захмарна як для співробітника з зарплатою, згідно зі звітами метрополітену, в 4 тис. Грн. Проте, привласнювати частину виручки касирам вдавалося протягом півтора року, і все б складалося і далі, якби апетити не стали рости і вищі чини не звернули увагу на падіння виручки. Як розповів нам джерело, який працював в Київському метрополітені в 2008-2010 роках, такі крадіжки повсюдні на всіх станціях, але крадуть касири і інкасатори скромно, а керівництво підприємства закриває на це очі, щоб люди мовчали: в яких обсягах «заробляє» на виручці топ -менеджмент підприємства, знають всі. Заправляє усіма цими махінаціями начальник Комерційної служби, і за сумісництвом дама серця генерального директора метрополітену, Андрєєва Тетяна Григорівна. Відомо, що в такому віці чоловіки схильні захоплюватися і йти на поводу у своїх пасій. Чим успішно користується пані Андрєєва - Володимир Федоренко, не сильно відрізняється своїм зовнішнім виглядом від інженера кінця 80-х, в старому костюмі і сандалях, грудьми на амбразуру падає, захищаючи корупційні інтереси своєї коханої. Звільнивши від складних схем гендиректора Володимира Федоренка, Тетяна Андрєєва зав'язала на своїй службі все фінансові потоки підприємства - інкасація і виручка з жетонів, реклама, держзакупівлі, контроль і облік пільговиків. За нашими підрахунками, це сотні мільйонів гривень на рік і декларовані метрополітеном збитки в 2012 році в 345 млн. Грн. могли б бути з лишком покриті, якби корупційні апетити керівництва були трохи скромніше. Проведене нами розслідування доводить, що комунальне підприємство, яке вічно збиткове - може бути цілком прибутковим. Але, про все по порядку.

Жетон-валютні резерви

Система махінацій з жетонами працює на більш системному рівні. Сіль в тому, що процес контролю збору виручки, інкасації, обліку проїзду знаходиться в одній особі - комунальному підприємстві на чолі з гендиректором Метрополітену. Фактично, це неоране поле для корупції. Що в принципі, відразу збагнула директор комерційної служби Тетяна Андрєєва, збудувавши складну схему. Система розкрадань вибудувана таким чином, що її учасники знаходяться в різних управлінських рівнях метрополітену. І в цьому велику роль відіграє система оплати жетонами (придумана в 50-х роках минулого століття, вона морально застаріла і у всіх містах, за винятком підземок СНД вже перейшли на електронні системи оплати).

Сьогодні захист жетона як платіжного інструменту мінімальна, а відповідальності за його підробку в нинішньому кодексі немає, зате «чорний» завод успішно їх виробляє. В системі ні для кого не секрет, що емісію неможливо контролювати, адже немає розуміння одного і того ж жетона (жетон №12345 чи подібний облік конкретного жетона), якоїсь заводської персоналізації, чим і користуються вищі чини підприємства. Жетони купують в рази більше, ніж використовують для проїзду - вони переводяться в готівку по колу, продали знову зарядили в автомати з продажу жетонів, і в цілому, за даними прокуратури, в метрополітені «ходить» близько 1 млн. «Чорних» жетонів, не врахованих в системі.

При цьому навіть реальні жетони на будь-якому етапі - в турнікеті, мішку, контейнері можливо вкрасти (документально все опечатано, на практиці система вкрай вразлива, потрібно бути лінивим, щоб не вкрасти).

Схеми розкрадань використовуються різні, почнемо з примітивних і по наростаючій (в плані обсягу вкраденого):

1. Службові проходи (жетон дають в руки контролеру, а він в свою чергу створює ілюзію повернення в турнікет, потім переводили в готівку в касі і ділиться з касиром виручкою);

2. Поворотний кишеню турнікета (жетони повертаються в кишеню турнікета, збираються контролером і переводяться в готівку в касі);

3. Завантаження автомата завідомо неправдивими кількістю жетонів;

4. Змова між касиром, контролером, черговим по станції, причому чим більше вони створюють контролюючих ланок, тим більше злодійства в зв'язку з додаванням ланки.

5. Крадіжка в процесі інкасації турнікетів, знову змова.

Відеокамери не допомагають. На кожній станції не менше 20 камер відеоспостереження, помножимо на кількість станцій, вийде близько 1000 відеокамер, виведемо їх на монітори, по 6 або 9 на кожен, щоб щось можна було розгледіти - разом понад 100 моніторів. Тепер спробуємо розглянути одночасно дивлячись на 9 камер записи злодійство, як це можливо? Як побачити що це саме злодійство в маленькому віконці екрана? Це чисто психологічний маневр з боку адміністрації метрополітену, щоб НИЗИ не зіпсували фінансовий результат верх. Але вдається це зі змінним успіхом, як ви знаєте в грудні 2012 в метрополітені виявилося піврічне розкрадання НІЗОВ на суму понад 1 млн.

Ну а тепер про величезному потоці верх:

6. Величезна щомісячна емісія жетонів «чорним» заводом переводили в готівку через каси і передається ВГОРУ. Немає чіткого механізму контролю емісії, є тільки усереднена статистика по станціях яка скаче зі зрозумілих причин, адже багато жетонів у людей на руках, це дозволяє співробітникам метрополітену збагачуватися, малювати неправдиві цифри статистик.

7. Механіками турнікетною обладнання відключаються фіскальні блоки турнікетів і потік пасажирів через даний масив турнікетів є безобліковим і по колу жетони переводили в готівку нескінченну кількість разів через каси і автомати з продажу жетонів.

Найстрашніше те, що НИЗИ бачачи комбінації верх, підключаються до їх схемами, вступають у змову з механіками, і фактично ВЕРХИ по суті не розуміють обсягу вкраденого Нізамі. Як приклад, 200 турнікетів працюють на ГОРУ, а 60 працюють на НИЗ (касир, контролер, механік, черговий по станції).

Як ви розумієте, пасажиропотік величезний, збір виручки величезний, і за нашими підрахунками, не менше третини виручки просто банально крадуть, заганяючи комунальне підприємство в непросветние збитки 130 млн. В квартал.

З огляду на щоденний пасажиропотік в середньому 1,8 млн. Грн, навіть з розрахунку в 340 днів (відкинемо свята), виходить 367 млн. Грн. в рік просто розкрадається - сума навіть перевищує задекларований обсяг збитків!

При цьому на тематичних форумах співробітники самі обговорюють розкрадання. Так, в 2007 році описувалася ситуація, коли на кількох станціях «зламалися» системи обліку пасажирів, в результаті кілька людей (поіменно названі) нажилися на кругленьку суму:

- «Шулявська» - близько 900 000 гривень;

- «Політехнічний інститут» - близько 1 440 000 гривен.

При цьому, як пишуть на форумі, нинішній гендиректор, а тоді ще «Куратор комерційної служби В.Федоренко замість того, щоб повідомити в Дніпровську районну прокуратуру про факти розкрадання, вирішує обмежитися власним розслідуванням за участю начальника сектора контролю і ревізії Г.Ікрановой, яка перебуває в теплих відносинах з О.Железной, інспектором станції метро «Шулявська». Звичайно ж, про результати розслідування колектив метрополітену нічого не дізнався, і, звичайно, «своїм людям» - як завжди! - все «пробачили».

http://kpk.org.ua/2007/11/16/print:page,1,kievskijj-metropoliten-klondajjk-dlja.html

Тут могла б бути ваша реклама ...

Таких красномовних слоганів в метро знайти практично нереально, тому як кожен вільний квадратний сантиметр площі заклеєний рекламними листівками. Реклама є скрізь: на склі і стінах в вагонах, на перонах, на ескалаторах, на інформаційних табло. При тому, що в Москві реклами раз в 10 менше, ніж в Києві, дохід на 1000 пасажирів там в 5 разів вище. Втім, не дивно - рекламою в метрополітені займаються кришуемие Тетяною Андреєвої фірми-посередники, які і знімають всі вершки на рекламі. У самого ж метрополітену ці фірми орендують рекламні площі за смішними цінами. Причому ціни ці зафіксовані в договорах, які підписані підприємством на 17 і 27 (!!!!!) років і відрізняються від роздрібної ціни на розміщення реклами в 50-115 разів! І прописані ці договори так, що розірвати їх в односторонньому порядку практично неможливо. Тобто підприємство недоотримує величезні суми грошей, і відповідно компанії мають 80-90% рентабельність бізнесу. Рекламний бізнес в метро чітко розділений на кілька сфер. У найприбутковішою - розміщенні постерів (наклейок) в вагонах метрополітену - працюють відразу три оператори. Це «АРТ», «Альянс-медіа» і «Атлантіс-Люкс». Рекламне агентство «Метро-Лайт» - оператор іншої золотої жили. Воно розміщує рекламу на лайт-боксах. Оператор моніторів - компанія «Транс-Медіа». Брендуванням (комплексне розміщення логотипу товару) станцій і вагонів займається «Медіа-Поліс Україна». Рекламу на шляхових стінах розміщує підприємство «Метрос». На станціях з найвищим пасажирообігом реклама на одному носії коштує 1,7 тисячі гривень на місяць. На менш затребуваних станціях ця послуга обійдеться дешевше - 1,3-1,5 тисячі гривень. Таким чином на лайт-боксах рекламісти заробляють щорічно більше 20 мільйонів гривень. Ет мало не весь річний дохід метрополітену від реклами. приблизно стільки ж заробляють на рекламі на моніторах в метро. Повністю обклеїти станцію метро своїми логотипами - доходить до мільйона гривень в місяць. Тільки доходи від реклами у фірм-посередників складають 130-200 млн. Грн. на рік. При цьому в бюджет міста надходить жалюгідна сума - близько 10-15 млн. Грн.

У наведеному нижче звіті КРУ кажуть, що оператори здають рекламну площу в 16-115 разів дорожче, ніж платять за неї метрополітену.

Метрополітен не такий багатий, щоб купувати дешеве ...

У квітні вибухнув скандал, коли з'ясувалося, що "Київський метрополітен" в кілька разів переплачує за матеріали і закупет їх у структури, директором якої значиться простий сторож з Миргорода, який зник з поля зору рідних кілька років тому. Так, в листопаді 2012 року метрополітенівці закупили у ТОВ Дроу кабелів для продовження Куренівської лінії до Одеської площі на 25 млн. Грн. При цьому переплата по деяких позиціях була від двох до чотирьох разів. Виходячи з тендерної документації, метро купувало десятки кілометрів проводів. Закупівлі розділили на чотири лоти, але весь тендер виграла одна фірма - ТОВ Дроу. Маржа (різниця між цінами товарів) в середньому становила 250%. Наприклад, за один кілометр проводу "ПВ-3" метрополітен заплатив компанії Дроу 5685 грн., Тоді як середня ринкова ціна цього товару, за даними оптових продавців, становить 1547 грн. ТОВ Дроу зареєстровано в гаражі в одному з провулків Сімферополя. Ніхто з працівників виробничої бази, яка розташована за адресою масштабного дротяного оптовика, про фірму нічого не чув.

Раніше в 2011 році працівники Державної служби боротьби з економічною злочинністю викрили заступника начальника КП "Київський метрополітен", який після проведення тендера на поставку вагонів метрополітену, уклав угоду з фінансового лізингу з переможцем торгів - ТОВ і завищив під час цього на 90 мільйонів гривень суму, визначену торгами .

За інформацією КРУ, згідно перевіркам комунальних підприємств столиці, 80% фінансових порушень припадає саме на метрополітен. «Кожна перевірка вбачає порушень на 30-40 млн. Грн.», - йдеться в звіті, який є у розпорядженні редакція.

Київська підземка щороку порушує питання про підвищення оплати за проїзд, мотивуючи це збитковістю перевезень. Взимку минулого року КП Київський метрополітен повідомило, що буде обмежувати швидкість руху на ділянках зі зношеними рейками, на ремонт яких не вистачає грошей. У минулому році метрополітен заробив 956 млн. Грн. і витратив понад 1,3 млрд., отримавши в кінцевому підсумку 345 мільйонів гривень річних збитків. При цьому тільки за скромні підрахунками, виходячи з тих даних, що нам вдалося знайти, за різними джерелами керівництво підприємства щорічно краде більше півмільярда гривень.

Ігор Мезенцев, спеціально для "ОРД"