Вітчизняний бізнес важко назвати мистецтвом. Швидше він нагадує шахрайську гру в піддавки. Саме тому так складно сьогодні оцінити потенціал розвитку вітчизняної економіки. Найчастіше міцна на перший погляд репутація відомих учасників ринку на перевірку виявляється творінням кваліфікованих фахівців в області штучної капіталізації підприємств. Підкоряючись певним правилам гри, будь-яка компанія довгі роки може виглядати процвітаючої. Дуті фірми видають дрібниці. Наприклад, явна невідповідність вчинків вимогам ринкової кон'юнктури. Або навмисна недбалість, проявлена ​​в момент прийняття важливих рішень. А ще купецька розмашистість, абсолютно не прийнята на суворому скупуватих Заході. Наприклад, така, як у власників Сталевий групи «Мечел», яка перемогла на недавньому аукціоні з продажу акцій компанії «Якутуголь».

Російський фондовий ринок в черговий раз підтвердив репутацію самого непередбачуваного. Результати недавнього аукціону з продажу блокуючого пакета акцій ВАТ «Якутуголь», останнього великого державного вуглевидобувного підприємства, поставили в глухий кут навіть визнаних фахівців. Торги виграла компанія «Мечел», що належить Кемеровському бізнесменові Ігорю Зюзіну і підприємцю Володимиру Іоріху. Покупка обійшлася їм в 11,6 млрд. Рублів ($ 411 млн.), Що майже в 4 рази більше за стартову ціну. Такого раніше не було: порівняно невеликий холдинг виклав за 25% акцій вугільної компанії майже $ 0,5 мільярда. При цьому власники «Мечела» так і не змогли пояснити, навіщо, власне, це було зроблено.

Останні кроки керівництва компанії багато фахівців розцінили як шокуючі

Сталева група «Мечел» насправді дуже молода: вона створена в березні 2003 року. Сьогодні до складу компанії входять Челябінський металургійний комбінат, «Іжсталь», вугільна компанія «Південний Кузбас», Белорецкий металургійний комбінат, «Піденноуралнікель», ЧМК, Вяртсильський метизний завод, Торговий дім «Мечел», «Уральська кузня» (Чебаркульском металургійний завод) , а також заводи в Румунії та Литві. Керують групою її власники: гендиректор групи Володимир Іоріх і голова ради директорів Ігор Зюзін контролюють по 44% акцій компанії кожен.

До недавнього часу політика компанії особливих питань не викликала. Купівля блокуючого пакета акцій «Якутвугілля» не перше придбання холдингу: наприклад, порівняно недавно Сталева група «Мечел» викупила 13% акцій Кемеровській вугільної компанії «Межиріччя», що належить холдингу «Сібуглемет». Крім того, в травні 2004 року «Мечел» придбав 26,9% звичайних акцій «Іжсталі», заявивши через деякий час, що повністю контролює підприємство.

Зате останні кроки керівництва компанії багато фахівців розцінили як шокуючі. Оцінюючи підсумки аукціону з «Якутвугілля», практично всі експерти були одностайні: сума, виплачена «Мечелом» за блокуючий пакет акцій, була явно завищеною. Потрібно пам'ятати, що придбання блокуючого пакета акцій зовсім не дає покупцеві права керувати підприємством, надаючи йому лише 2 місця в раді директорів. Саме тому, за найсміливішими прогнозами, держава повинна була виручити за вугільне підприємство максимум $ 170-200 мільйонів. В одному зі своїх інтерв'ю аналітик інвестиційної компанії «Атон» Тимур Пестов дав іншу оцінку вартості недавнього придбання групи «Мечел»: він вважає, що куплений Іоріхом і Зюзіним актив вимагає чималих інвестицій, а тому повинен оцінюватися в $ 150-180 мільйонів. До того ж в угоді є певний елемент ризику: відомо, що у федеральної влади є претензії до Якутії з приводу 30% акцій вугільного холдингу, які Російський фонд федерального майна мав право купити за угодою від 28 червня 1995 року.

Один з власників «Мечела», Володимир Іоріх, назвав свій бізнес «нелогічним»

По темі

+1064

Як стало відомо ЗМІ, британська влада домовилися з Євросоюзом про суму, яку Сполучене Королівство заплатить, щоб компенсувати свій вихід з його складу. Так уряд Великобританії розраховує перейти на нову стадію переговорів з ЄС.

Зрозуміло, що вигідною таку покупку вважати не можна. Отже, причини, що спонукали керівництво «Мечела» викласти явно зайві сотні мільйонів доларів, лежать поза ринковими категорій. Основним конкурентом «Мечела» на аукціоні був Магнітогорський меткомбінат Віктора Рашнікова. Заперечуючи право володіти «Якутвугілля», Магнітка програла «Мечела» один крок аукціону, який становив 180,9 млн. Рублів. Багато хто звернув увагу на той факт, що в кінці грудня власники «Мечела» і Магнітогорського комбінату вже зустрічалися в аукціонному залі, причому тоді боротьба йшла за 17,84% державних акцій Магнітки. Таким чином, припустили деякі експерти, мова йде про якийсь обмін люб'язностями: поступившись на попередньому аукціоні, власники «Мечела» компенсували невдачу на наступних торгах.

Правда, з цим твердженням абсолютно не в'яжеться той факт, що ціна акцій «Якутвугілля» була непомірно завищена. Погодьтеся, що поступитися в аукціоні з дружніх спонукань, перед цим піднявши вартість лота, - досить дивне рішення. Тим більше що для Магнітогорського комбінату, у якого відсутня власне джерело коксівного вугілля, перемога на торгах була стратегічно необхідна. Експерти відзначають, що покупка найбільшого вуглевидобувного підприємства Якутії, чий річний план становить 9 млн. Тонн, повністю задовольнив би потреба Магнітки. Однак компанія Рашнікова відступила, пославшись на економічну недоцільність такої дорогої покупки. Зате «Мечел» міг би цілком обійтися і без якутського вугілля. З усіх російських металургійних компаній саме ця цілком може обходитися власною сировиною. Проте майже $ 0,5 млрд. Було витрачено, за словами одного з власників «Мечела», «для посилення гірничо-видобувного сектора і збільшення видобутку коксівного вугілля».

Побічно на всі питання аналітиків в своєму недавньому інтерв'ю відповів один з власників «Мечела» Володимир Іоріх, назвавши свій бізнес «нелогічним». За його словами, «... 25% акцій - це не те, що потрібно для інвестицій більш ніж в $ 400 мільйонів. Але останні активи завжди будуть дорогими, а наша мета - отримати контрольний пакет «Якутвугілля». Тільки після цього можна буде сказати, правильно ми поступили чи ні ». Погодьтеся, що чути таке від великого підприємця більш ніж дивно. Зате цілком імовірним виглядає припущення деяких експертів, що прийшли до висновку про демонстративний характер дій «Мечела».

Сталева група зіграла нехитру жарт під назвою «Дай оцінку себе сам»

Насправді деякі особливості аукціону дозволяють зробити припущення, що явно завищена ціна, виплачена за об'єктивно непотрібне підприємство, стала одним з етапів «розкрутки» компанії. Явно неринковий вчинок сталевий групи «Мечел» дозволяє судити про її найближчих планах. Як сказав гендиректор компанії Володимир Іоріх, «перемога на цьому аукціоні відкрила« Мечела »дорогу для розширення сфери своїх інтересів». Говорячи простіше, який дістався за непомірну ціну актив дозволить вивести порівняно молодий холдинг в розряд безумовних лідерів ринку. А потім воістину золотий «Якутуголь» можна буде виставити на торги, трохи заробивши на перепродажу.

На користь версії «штучного підвищення рейтингу» говорить і той факт, що Сталева група «Мечел» вже потрапляла в досить непривабливі історії, прямо пов'язані зі спробою «розкрутки» компанії. Так, через півтора року після початку діяльності в інвестиційному меморандумі «Мечел» оцінив свої активи майже в $ 3 мільярди. Розгорівся невеликий скандал: в аналогічному документі півторарічної давності вартість компанії коливалася біля позначки трохи більше $ 32 мільйонів. Зате вибухоподібний зростання капіталізації справив незабутнє враження на міжнародного координатора компанії - найбільший міжнародний банк UBS Limited і співведучих менеджерів розміщення акцій на Заході - банк «Морган» та інвестиційну компанію «Трійка Діалог». Правда, незабаром райдужні перспективи компанії зазнали суттєвого коригування: допитливі експерти з'ясували, що оцінку активів Сталевий групи Мечел »проводило таке собі ТОВ« Юридичні та фінансові консультації »з Тули. При цьому незалежний оцінювач за дивним збігом розташовувався за однією юридичною адресою з компанією - реєстроутримувачем «Мечела», агентством «Регіональний незалежний реєстратор». Подальше розслідування виявило і зовсім дивовижні факти. Виявляється, співвласниками цього агентства значився Торговий дім «Мечел» і входить в холдинг вугільна компанія «Південний Кузбас». По суті, Сталева група зіграла з поважній публікою нехитру жарт під назвою «Дай оцінку себе сам» ...

По темі

1 365

Вартість будинку, який Барак Обама придбав для своєї сім'ї у Вашингтоні, перевищує вісім мільйонів доларів. Особняк знаходиться в районі, в якому нерухомістю, зокрема, володіє дочка нинішнього американського президента Іванка Трамп.

На манірному Заході такого не прощають. Для будь-якої серйозної компанії спроба «самооцінки» стала б останнім кроком, за яким неминуче настає руйнування. Для Сталевий групи «Мечел» все скінчилося відносно благополучно. Правда, у свій час наслідки скандалу були серйозною перешкодою для виходу на міжнародний фондовий ринок. Більш того, мова йшла про можливість розпуску компанії: деякі юристи вважали, що «збіг адреси» може стати приводом для судового опротестування правомірності створення Сталевий групи «Мечел». До того ж добротне пляма лягло на білий одяг попечителя «Мечела» - міжнародний банк UBS Limited. Справа в тому, що, представивши на Нью-Йоркській біржі нового російського гравця, банк взяв на себе значну частину відповідальності за його репутацію. А вже про імідж всієї країни в цілому тут і говорити не варто.

У випадку з покупкою блокуючого пакета «Якутвугілля» «Мечела» явно відмовив здоровий глузд

Інший скандал, пов'язаний з компанією «Мечел», вибухнув з приводу вільного поводження з горезвісними «внутрішніми офшорами». Справа в тому, що одна зі структур холдингу, фірма «Аршан», була зареєстрована в Калмикії. Її ролі в житті групи «Мечел» був присвячений цілий доповідь російського Міністерства з податків і зборів. Виявляється, до 2003 року саме за посередництва ТОВ «Аршан» група «Мечел» здійснювала свої постачальницько-збутові операції, здорово економлячи при цьому на податках. Так, за результатами декількох перевірок, проведених в 2002-2003 роках, були винесені рішення про стягнення податків і податкових санкцій на суму понад 1,2 млрд. Рублів. Більш того, слідче управління при МВС Калмикії порушило кримінальну справу стосовно посадових осіб ТОВ «Аршан», звинувативши тих у ухилянні від сплати податків на суму понад 405 млн. Рублів. Так, 12 жовтня 2004 року була винесена постанова про притягнення як обвинуваченого виконавчого директора фірми «Аршан» Благодарова, який за сумісництвом обіймав посаду генерального директора Торгового дому «Мечел». Правда, толком допитати його так і не змогли: бізнесмен втік.

Зрозуміло, що на іміджі «Мечела» все це позначилося самим негативним чином. Подальші дії керівництва холдингу були присвячені прагненню терміново поправити репутацію, що похитнулася. Спосіб порятунку іміджу був обраний найпростіший: форсований вихід на міжнародний ринок в якості «важковаговика» російської промисловості і ліквідація не дуже завидною репутації однієї з найбільш непрозорих вітчизняних компаній. Тут, відзначають фахівці, як не можна до речі підвернулися вугільні аукціони. Участь в торгах давало «Мечела» можливість заявити про себе як про помітне гравця на російському фондовому ринку. До того ж сприятлива кон'юнктура на ринку вугілля і сталі, стійка тенденція до підвищення цін на паливо робило вкладення «Мечела» досить ефективним ринковим інструментом: витрачені гроші можна було «відбити», продавши куплені акції з невеликою націнкою. Ось тільки у випадку з покупкою блокуючого пакета «Якутвугілля» «Мечела» явно відмовив здоровий глузд.

Наскільки ефективним інструментом для зміцнення іміджу компанії виявиться остання покупка «Мечела», ми дізнаємося не скоро. Проте вже сьогодні ясно, що на загальному кліматі російського фондового ринку це відіб'ється досить кепсько. Завищення ціни б'є не тільки по гаманцю покупця: завдяки штучному характеру торгів аукціон перестає бути ринковим механізмом, перетворюючись на майданчик для демонстрації амбіцій і самореклами. Втім, навряд чи це серйозно турбує нинішнього володаря блокпакета «Якутвугілля»: компанії, не маючи певності в правильності своїх напівмільярдного вкладень, відчувають себе комфортно тільки в дикому варіанті капіталізму.